Про Ханса. І, нарешті, про Адель.
Травень 2016-го року мав стати найкращим серед собі подібних. І тут я маю на увазі ті травні, коли я (14-ти річна) вступала до фізмату, коли писала перше в історії зовнішнє тестування, коли ставала студенткою університету, а потім закінчувала бакалаврат і магістратуру, коли мій чоловік ставав на одне коліно і БЕЗ каблучки кликав заміж поміж сотні повітряних кульок... Травень завжди був хорошим місяцем, а цього року він став просто незабутнім.
Спочатку був Ханс. Дуже цікавим є той факт, що його, на відміну від Адель, не знає майже ніхто. І все одно концертний зал був повний, люди навколо знімали все, що бачили і чули зі сцени на телефони, а аплодували голосно, радісно і щиро. Hans Zimmer, любі мої, це без сумніву найвидатніший і успішніший композитор сучасності. Я навіть здивувалася, наскільки багато людей його не знають, хоча його музику, безперечно, чули, знають і впізнають усі без вийнятку. Судіть самі: Ханс Ціммер є відомим, затребуваним композитором Голівуду, адже фільми і мультфільми, до яких він створює музику, стають не тільки знаковими, а й здобувають найпрестижніші винагороди та визнання ось уже 30 років поспіль (звісно не тільки за музичне оформлення, але, якщо замислитись, воно є справді важливим - такий собі клей, який тримає всю композицію вкупі, і коли треба влучно підкреслює та наголошує на почуттях чи переживаннях героїв, а також подіях, в яких вони плавають). Друзі, ну хто з нас не пам'ятає Тімона і Пумбу та їхню "Хакуну-Матату", чи коли ви уявляєте славнозвісного пірата Джека Горобця, яка музика звучить у вас в голові? Це все Ханс.
Я чомусь не пам'ятаю, коли відкрила для себе Ханса Ціммера. Здається я давно почала помічати саме музичне супроводження фільмів, а не тільки акторів і декорації. Ну і мабуть недовго часу пройшло до того моменту, коли я звернула увагу на композитора, що згадується в титрах. А потім у іншому фільмі був теж він, а потім і у черговому мультфільмі. А потім я вже слухала фільм і думала, що це мабуть теж він, і це дійсно був він. Тепер навіть більше - я одразу дивлюсь на композитора, і якщо це він, то я намагаюсь на його фільм піти в кіно, щоб повністю ... "прослухатись", одним словом. От хоча б "Код да Вінчі", для прикладу, музику котрого сам автор вважає найкращою річчю, створеною ним у житті.
Сам же концерт був оригінальним та крутим. Може тому, що я вже давно на концертах не була, а може тому, що склали і втілили його люди талановиті і натхненні. Крім самого Ханса, який на превелику радість публіки говорив по-німецьки, на сцені перебувало ще з сотню людей! Це "бенд" хера Ціммера, з парою барабанів, синтезатором, електро- та бас-гітар і ще невідомих мені інструментів, потім цілий симфонічний оркестр, а на додачу повноцінний змішаний хор. Музика була живою, потужною і просто гарною, виконувані саундтреки супроводжувалися світловим шоу, а ще співали декілька запрошених виконавців (з того ж "Короля Лева"). Ось невелика частина того, що пощастило побачити наживо.
Його музика особисто мені приносить надзвичайне задоволення, вона повна і насичена, яскрава і щира. Король Лев, Гладіатор, Перл-Харбор, Останній самурай, Панда Кунг-Фу, Мадагаскар, Пірати Карибського моря, Код да Вінчі, Шерлок Холмс, Бетмен, Спайдермен, мої улюблені нолановські Inception та Interstellar - це вже класика. Музика звідси стала невід'ємною частиною сучасного кінематографу, а Ханс Ціммер, разом зі своїми Греммі, Золотими Глобусами, Сатурнами та Оскаром посів почесне місце серед кращих творців сучасності.
Десь на початку зими я випадково натрапила на новину про те, що Адель даватиме концерт у Мілані. Не буду писати, хто така Адель, бо це несерйозно. Одним словом, я твердо вирішила на цей концерт потрапити, адже побачити і почути Адель вживу це не просто мрія, а мрія вселенського масштабу, яка довгий час була нездійсненною. Ну, думаю, до Мілана їхати три години на потязі, окей, концерт закінчиться вночі, то переночую там, а на наступний день назад. "А дитинка?" - запитав невпевнено чоловік, мабуть передчуваючи (дуже правильно) що я вже про дитинку й забула. Я намалювала собі Адель, і бачила тільки її. Згодом я зробила відкриття ще більше, від чого зима стала теплішою, ночі світлішими, а години почали тягнутися повільно, як патока. Адель давала концерт в самому Цюріху!
Хочу вже привести свою розповідь до апогею - концерт був просто неймовірним. Адель виявилася такою файною собі жіночкою, яка просто шикарно співає. До цього концерту я ще б може не сперечалася з тими, хто все ще не ставить її в один ряд із Уітні Х'юстон, Селін Діон та Ларою Фабіан, але любі мої, вона дуже очевидно у цьому ряду стоїть, навіть якщо вони по "зросту" стоять, то Адель стоїть перша. Отак, я це сказала.
Що мені подобається найбільше, це те, що Адель ніколи не влаштовує показухи на сцені. Продивіться її виступи, ви ніде не побачите танцюючих дєвочєк на шпильках чи молодиків з голими торсами, ви не побачите лазерного шоу чи неймовірних постановок. У Адель є голос, і це все, що їй треба. Вона виходить на сцену і співає, і зал співає разом з нею. А взяти до уваги те, що вона сама пише свою музику, сама пише слова, то це вражає до глибини душі. У неї вже є Оскар, вона має 10 Греммі, і думаю ще з п'ять вона отримає у наступному році. На днях Адель підписала контракт із Sony Music на рекордні 130 млн доларів, що більше, ніж пропонували Уітні Хьюстон та Роббі Уільямсу. Піля закінчення цьогорічного світового туру вона офіційно стане найбагатшим музичним артистом світу. І люди добрі, їй всього 28 років!
Концерт Адель для мене був дуже важливим, дуже жаданим. І, будучи там, серед 13000 таких же фанів, я фактично дві години ... плакала. Настрій був просто небесний. Спочатку я плакала, бо не могла повірити, що я там. Потім я плакала, бо насправді слухала слова і музику в оригінальному виконанні - пісні про молодість, про минуле кохання, про любов теперішню - вони всі мені якісь дуже близькі. Адель молода мама, так само як і я, і коли вона говорила про свого синочка, мені здавалося що вона говорить саме до мене, бо описувала вона саме ті почуття, які відчуваю я. Потім я плакала, бо виконувані пісні були просто класними, це старі відомі Someone like you, Set fire to the rain i Rolling in the deep, почути які наживо було моєю величезноб мрією. Під кінець я плакала, бо ... ну був кінець, одним словом.
Не знаю, чи доведеться мені ще колись пережити концерт Адель, не знаю, чи мені взагалі доведеться колись пережити щось подібне. Але знаю точно одне: Адель є, вона справжня, вона неймовірна, вона вже легенда, і я її бачила і чула. Отакі справи :)
0 коммент.