Мой папа решил перестроить наш дом. Да, у меня есть дом в Карпатах. У кого его там нет :) План перестройки папа разработал сам, сам посчитал каких материалов нужно и сколько, сам нарисовал проект будущего дома, ну в общем такой он у меня молодец. У меня вообще вся семья такая. Мама в свободное время печатается в профильных изданиях и пишет методички по преподаванию химии в украинских школах, папа же пишет картины - в основном пейзажи и архитектуру.

Я веду к тому, что оказалось совсем не просто нарисовать целый дом. Не знаю, сколько из вас этим делом уже занимались, подозреваю что никто. Понадобилось куча времени, метрики и математики, а главное - соответственного опыта. Ну, одним словом, вот папины расчёты и эскизы.

И вот я приезжаю домой, поражаюсь сложности всех представленных мне планов, и получаю так сказать заказ на выполнение этих планов в "цифровом" формате. Я, знаете ли, всегда чувствовала слабость к постройке и планированию домов, но дальше Симсов эта страсть никогда не распространялась. А тут надо не просто нарисовать макет дома, но он должен так же полностью "соответствовать" реальным размерам, быть масштабированным, одним словом.

Конечно же энтузиазмом от меня и не пахло. Почему-то считается, что если я "изучаю компьютеры" вот уже 6 лет, то я умею делать все, что с ними и на них собственно можно делать. И, согласитесь, нарисованные макеты выглядят немного устрашающе.

Ну, в общем, начала я рисовать. Надо отдать должное моему папе. Целых два дня, пока шла работа, он стойко сидел рядом, давал мудрые советы и иногда подавал бокальчик домашнего винца. Наверное поэтому дело и пошло :)

Все свелось к тому, что мы скачали и ознакомились с абсолютно неизвестной нам программкой SketchUp. Как оказалось, она до недавнего времени принадлежала вездесущему Гуглу, но уже почему-то нет. Сначала конечно было совсем все непонятно, а потом - понеслась!

Так вот, дорогие друзья, хочу с гордостью представить вам наши труды. Некоторым из вас посчастливилось мой дом увидеть воочию, так что вам будет весьма интересно представить его в будущем, а так же оценить силу инженерной мысли моего папы и, по возможности, титанический труд, который еще все нам предстоит.

 I hear a lot about it lately. Almost everyday someone writes about the quality of the roads, that is very, very low. My friends, my taxi drivers, even my father - everybody complains. And, as always, you cannot understand the problem entirely, until you see it yourself. And I did, today. 

More precisely, I didn't see it, but felt it. While walking down the street, after a short spring shower, there was a car moving towards me. In ca. 3 seconds I understood that there will be a water "blast", and I was standing directly on it's way, so the "clash" was inevitable. I tried to run away, and I failed, because there were swamps everywhere, both huge and small. 

So, it happend, and it looked very nasty. Not like in Sarah Jessica Parker's case from Sex and the City, when she was all wet in a street wearing that pink dress, but like in a classy movie, when the last looser gets into a car splash and becomes covered with mud and dirt, and his hair "sticks" to his face and huge swamp drops are draining down his glasses. I was that looser today, and it was very funny actually.

Anyway, I took a picture of that unfortunate place just to show you, and after 2 minutes I saw exactly the same place, with plenty of swamps everywhere on the very same street! I went to see my friend today, and on my way I saw ca. 7 places like that (it took me 15 minutes to get to her house).

So, I came to conclusion that the quality of paving is really bad, it's like the worst I've ever seen. And it's in the same condition all over Ukraine :(   This makes me sad, but this makes my fellow citizen really angry, that is even worse. So nobody's happy, but ... still living.

Дивна заява - сьогодні я з'їла найсмачніший бутерброд у своєму житті. Так. Хто ще може таким похизуватися? І взагалі, чи пам'ятаєте ви смак найкращого бутерброду, молока чи суничок, які вам без сумніву доводилося куштувати не один раз?

Ще одна дивна заява - я, чесно кажучи, тільки недавно почала помічати смак, а головне запах їжі. Тут ідеться не про солодке/гірке чи сухе/жирне, скоріше про "ідейний" смак, чи що... А запах - це взагалі окрема тема. Маю на увазі запах домашніх помідорів, огірків, того ж молока - ви колись помічали, що всі вони пахнуть?  Їхала недавно поїздом додому, і ясна річ у когось у вагоні була вечеря, і цей хтось чистив свіжі огірки. Як вони напахли! Ось про такий запах я кажу.

Може це прозвучить якось пафосно, але нема за кордоном таких огірків. Всі овочі і фрукти там якісь не такі. Звісно, якщо це помідор, він правильного кольору і форми, коли розрізаєш - правильної консистенції, коли надкусуєш, то очевидно, що ти їш помідор, а не авокадо, але все одно, ти скоріше "мозком" розумієш, що це помідор, тобто знаєш ідею помідора, і те, що в тебе в роті, в принципі в цю ідею вписується. Але він не пахне. І на смак він якийсь прісний, тому ніяк не рецептори язика твоєму мозку розказують, що ти їш, а якраз навпаки.

Минулої осені мені довелося їсти кавун в селі Борова, під Києвом. Що то був за кавун, і як він пах... Я до сих пір пам'ятаю його запах. Справжня насолода, як у старій рекламі "Корони".

І ось, сьогодні, я їла бутерброд. Ось цей, буквально.

І уявіть собі, у мене майже сльози виступили на очах, такий він був смачний. Я взагалі останнім часом трохи надемоційна, то може це тому, а може тому, що заскучала за домом, за моїм рідним селом, не знаю. Ну дивіться самі, нічого складного: хліб ще теплий, м'який і пухкий; масло, домашнє, збите з трохи підсоленого молока, як я люблю, і це все пахне так, що очі просто самі закриваються.

У мене вдома завжди є свіже масло, молоко і сметана. Коли б ви не приїхали, взимку чи влітку, вночі чи вдень, їх ви завжди знайдете. Процес їхньої появи безперервний, і в нього вкладаються і виражаються всі сили нашого "села", у моєму конкретному випадку то праця моєї родини. Ось, я провела розслідування. Масло виглядає так.


Так виглядає майбутнє масло - молоко мусить вистоятися у три- та дволітрових банках.

Так виглядає наша корівка, яку майже не розгледіти, бо вона вся якась чорна - шУтя, так кажуть у мене дома. Це її молоко дає таке неповторне масло.

Ну а як виглядають Карпати ви мабуть і самі знаєте - ось тут корівка їсть траву, гірську траву навіть, тому смак молока сильно відрізняється від молока рівненського, наприклад, все через цю траву...



Якщо ви з села, ну або у вас там живуть бабуся чи дідусь, ви маєте приблизне уявлення про те, скільки праці вкладено в цей малий бутерброд. Якщо не маєте, то горе вам, бо ви просто не знаєте тоді ціну людського поту, натружених спин, мозолистих, загрубілих рук, і виходить, ніколи не зможете оцінити смак справжнього, домашнього масла.

Недавно до мене дійшло, що люди можуть діставати задоволення нечасто. І його ще буває два типи - духовне, чи моральне, і фізичне. І от якщо перше дістати відносно легко - подивитися гарний фільм, послухати Шопена, розв'язати задачку, поспілкуватися з друзями, тощо, то фізичного задоволення досягнути важче. Знаю, про що всі зразу подумали і так, це варіант :) Але виявляється, що коли ти справді смакуєш їжею, коли вона просто тане у роті, коли ти розтягуєш смак, коли вона пахне, в кінці кінців, ось тоді насолоджуєшся по-справжньому, по-людськи.

Це відкриття мене дуже вразило, і боюсь, не кожен мене зрозуміє, ну вже. Щиро бажаю, щоб ви якнайшвидше відкрили свій найсмачніший бутерброд і, знову пафос, смак його назавжди залишився у вас в серці.