Life of A: рождество

No коммент.

With all this hustle and bustle around the Christmas season there's one thing we definitely should not forget - preparing gifts for our loved ones! So, if you have some time on your hands – crafty gifts are always appreciated for the time and effort that’s gone into them. Also, I prefer to buy local to support the small local shops, businesses and community in general. Nice idea would be to make the gift giving season last longer with a subscription to something your loved one will enjoy all year round - a monthly magazine, for example.

And here's what I know for sure: rather than buying physical items which end up cluttering up the house, choose an experience you can enjoy together later on in the year. For example, tickets to see a favorite band, gift vouchers for a spa treatment or a loved restaurant, membership to a charity or historical gardens – all make really thoughtful presents and memories that can be treasured forever.

This holiday season I too have decided to help making your loved ones happy, cherished and pampered a bit, so from now on I'm offering gift certificates that entitle their owners to a photo shoot, be it either a family or a couple, outdoors or studio, event or lifestyle - everything is possible, just ask! All certificates are customized, made with love and care, on request they may either contain a money value or a themed session option, a name of a giver or recipient (or both), and so much more... Available in 4 languages and what I find best is that they have no expiry date, meaning they can be used literally any time! I was asked on several occasions previously if a gift voucher was an option on my web site, and even before I had this offer available I sold 5 of them, so I think it's about time I make it official. After all, I am a small local business entrepreneur who offers an exciting experience resulting in memorable photos, and you might need to buy a descent present these days, so why not?

Christmas shopping can seem like an enormous task sometimes – with the minefield of who to buy for, how much to spend and what to buy. But it shouldn’t be stressful – gift buying, wrapping and giving should be a joy. Don't forget about that and happy shopping, everyone!

Yours, Anna

No коммент.

Проживать в центре Европы безусловно очень удобно. Во многих случаях это ещё и дорого, но оно того стоит. Убеждаюсь в этом буквально три раза в год, а именно: весной, когда хочется "встряхнуться" от зимней спячки, развеяться, согреться - всего 2-3 часа, и у нас вокруг пальмы у озера Комо и шоппинг в Милане; летом, когда лететь на каникулы с детьми во время пик стоит прилично, мы спокойо садимся в машину, и за полдня доезжаем то ли до Лигурийских пляжей, то ли до самой лазурной Ниццы... И конечно же зимой, в рождественские праздники, когда за углом не просто швейцарские, австрийские, итальянские и немецкие деревни, а сам французский Страсбург - король Рождества, как он себя величает. В преддверии 2018-го года мне стало интересно, насколько далеко мы сможем заехать, используя всё тот же "принцип центральной Европы", и хочу сказать, что справились мы с поставленной задачей на ура (самые наблюдательные наверное догадались, что докатились мы аж до Будапешта, о чём можно почитать здесь). А сегодня расскажу о первых двух остановках на нашем маршруте - сказочном замке Neuschwanstein и самой столице Баварии - Мюнхене. Время года - 23-25 декабря.

No коммент.

Ну люди добрі, от дивіться, 2016-ий настав. Я спочатку хотіла написати пост про свої великі (і не дуже) здобутки і враження з 2015-го. Як подумала про те все, то вирішила змовчати, бо а) багато писати і б) люди не поймуть. Потім, думаю, напишу пост про свої великі (і не дуже) плани і сподівання на 2016-ий. Як подумала про то всьо, вирішила не писати бо а) вдруг не збудеться і б) кому воно ото треба. Одним словом, доведеться писати про жізнь, бо а) про щось же писати треба і б) ... ~~нема~~ (ну зробимо вигляд що б) це шось глибоке чи дотепне).

Розкажу вам як пройшов у мене сьогодні ранок. Це, знаєте, мегацікаво, бо якшо подумати, то ніхто і не здогадується, чим можна в Швейцарії займатися сонячними зимовими ранками. Все дитинство, та де там, все моє життя я бачила як цим займалася (і по сьогодні ~~з радістю~~ займається) моя бабуся, і саме смішне, у мене всю юність була чітка ціль цим не займатися ніколи, і от, так склалося, що я це роблю, причому в диких масштабах і екзотичних сферах. Панове та паняночки, я - господарочка!

Вихожу з дитинкою значить на променад. Дитинка у візочку займається спокійним спогляданням і таким осмисленим пізнаванням світу, а я в цей час пораюся по околицям (бо подвір'ям це назвати якось язик не повертається).

Живуть біля нас олені - наполовину дикі, на іншу половину майже дикі. 38 штук, +/-2, бо вони постійно пересуваються і рахувати важко. Вони ніби як у зоопарку, але цього не відчувають. Ну таке. І лежать біля смітника вже гілочки ялинкові - у нас так заведено тут, всі ялинки викидають в один день, коли їх централізовано і безкоштовно утилізують. Можна викидати цілу ялинку, можна "розібрану". Минулого року я бачила, як утилізатори ялинок прямо тут, на місці, кидали гіллячки через парканчик, до оленів, і ті, на мій подив, дуже радісно їх не то їли, не то використовували як щітки чи гребінці... Ото сьогодні думаю, може і мені їм підсобити, тим оленям, а то такі вже сумні якісь, ніби їм 15 годин в літаку довелося потіти, ніби з яких Мальдівів прямо в душні офіси поверталися. Беру значить гіллячок, кидаю їм. Іду далі.

Живуть біля нас коні. Не прості, а такі самі, як ті олені, тобто ніби вчора з монгольських степів прискакали. Пржевальського коні, одним словом. Цих точно 6. А я так завбачливо з дому яблучко не першої свіжості взяла, знаєте, таке, що кудись колись закотилось, і його історія на цьому мала б закінчитись. Ось я це яблучко кидаю найспритнішому конику (кодове ім'я його, шоб ви понімали, Рудий, бо вони мені всі на одну морду ліца, а таке уніерсальне ім'я їм усім пасує) і йду далі.

Живуть біля нас качечки, недалеко, на річці. Скільки їх там живе не скажу, їх кількість змінюється швидше, ніж мери мого рідного села. Я їх розумію (качок тобто) - інколи прилітають чайки, і тоді на річці відбувається наче Полтавська битва. Треба відновлювати популяцію оперативно, одним словом. І от ми з дитинкою їм згодовуємо залишки хлібчика, такого твердого, що його тільки каблуками роздрібнити можна. Шкода що обидві каблуки не носимо. І ось качечки ніби ситі (якщо чайок нема звісно).

Вертаємося додому. Дитинка, сповнена відчуттям виконаних обов'язків, спокійно сопе під овчинкою у колясці, а я, як завзятий чесний громадянин, виконую вже суспільний обов'язок. Оті ялинки, що їх складають під смітником, мабуть мега обтікаємі, чи аеродинамічні дуже, бо коли вітерець такий лихий здіймається, то вони прямо-таки в різні боки і розлітаються. Одна на дорогу викотилася, інша на тротуар - ну я їх гарненько позбирала, утрамбувала як могла, і з отаким ощущєнієм, ніби півдня пройшло, а у мене і дитина виспана, і худоба нагодована, і на газдівстві порядок я всілася на лавочку і дочитала книжечку.

Висновок, любі мої, такий: дорога бабко, з Днем народження! Я, повірте мені, у вас навчилася тільки найкращому :) Христос ся рождає, друзі!

No коммент.

Сижу уже как тот коршун возле духовки, все жду результата :)

О чем это я? Поймут наверное только хозяюшки, так что если у вас на кухне нету фартушка, хотя бы декоративного, то можете дальше не читать.

Близится Рождество. Хороший праздник, добрый и светлый. А я все о своих баранах - что готовить? Рождественский ужин очень традиционный, символический... и постный. И если салат-другой еще кое-как найдется в повареной книге, вареники с картошечкой налепить или голубцы накрутить можно всегда, а вот с десертами совсем беда. Ну у меня по крайней мере.

Что такое десерт? Это сладко, красиво, душисто, жирно и вкусно. Это масло, сливки, яйца и т.п. Это все на Рождество не едят. Вот и выкручивайся как хочешь.

В прошлом году я делала фруктовое мороженое и яблоки с орехами, изюмом и медом запекала. Но, скажите вы, мороженое зимой? И вполне может быть что люди не едят изюм, а на орехи вообще аллергия...

В этом году я решилась на очередной эксперимент - готовлю кексы. Что? Выпечка? Как так? И я так подумала. Ну вот сижу возле духовки, смотрю на те кексы - ничего так выглядят - поднялись, зарумянились, и запах ничего так!

Не знаю правда, что там будет со вкусом, но рецепт напишу уже :)

1. Мука 200 гр

2. Сахар 100 гр

3. Курага 8 шт (можно и думаю даже лучше яблочко)

4. Корица 1 ч.л.

5. Разрыхритель 1,5 ч.л.

6. Яблочное пюре 250 мл

7. Масло растительное 4 ст.л.

Все просто. Все сухие ингредиенты смешиваем (курагу или яблочко мелко измелчить), потом вливаем в смесь яблочное пюре и масло. Все :) Выпекать при 180 градусах минут 35-40.

П.с. Вынула из духовки, попробовала. Не очень мне нравится, чесно говоря. Ну наверное постная выпечка такая и должна быть. Скоро муж прийдет, может хоть он заценит (а то еще 11 кексов доесть надо :)

No коммент.

Swati and Nirav

About me

Follow Us

Labels

recent posts

Blog Archive

Popular Posts / Популярное