Дивна заява - сьогодні я з'їла найсмачніший бутерброд у своєму житті. Так. Хто ще може таким похизуватися? І взагалі, чи пам'ятаєте ви смак найкращого бутерброду, молока чи суничок, які вам без сумніву доводилося куштувати не один раз?

Ще одна дивна заява - я, чесно кажучи, тільки недавно почала помічати смак, а головне запах їжі. Тут ідеться не про солодке/гірке чи сухе/жирне, скоріше про "ідейний" смак, чи що... А запах - це взагалі окрема тема. Маю на увазі запах домашніх помідорів, огірків, того ж молока - ви колись помічали, що всі вони пахнуть?  Їхала недавно поїздом додому, і ясна річ у когось у вагоні була вечеря, і цей хтось чистив свіжі огірки. Як вони напахли! Ось про такий запах я кажу.

Може це прозвучить якось пафосно, але нема за кордоном таких огірків. Всі овочі і фрукти там якісь не такі. Звісно, якщо це помідор, він правильного кольору і форми, коли розрізаєш - правильної консистенції, коли надкусуєш, то очевидно, що ти їш помідор, а не авокадо, але все одно, ти скоріше "мозком" розумієш, що це помідор, тобто знаєш ідею помідора, і те, що в тебе в роті, в принципі в цю ідею вписується. Але він не пахне. І на смак він якийсь прісний, тому ніяк не рецептори язика твоєму мозку розказують, що ти їш, а якраз навпаки.

Минулої осені мені довелося їсти кавун в селі Борова, під Києвом. Що то був за кавун, і як він пах... Я до сих пір пам'ятаю його запах. Справжня насолода, як у старій рекламі "Корони".

І ось, сьогодні, я їла бутерброд. Ось цей, буквально.

І уявіть собі, у мене майже сльози виступили на очах, такий він був смачний. Я взагалі останнім часом трохи надемоційна, то може це тому, а може тому, що заскучала за домом, за моїм рідним селом, не знаю. Ну дивіться самі, нічого складного: хліб ще теплий, м'який і пухкий; масло, домашнє, збите з трохи підсоленого молока, як я люблю, і це все пахне так, що очі просто самі закриваються.

У мене вдома завжди є свіже масло, молоко і сметана. Коли б ви не приїхали, взимку чи влітку, вночі чи вдень, їх ви завжди знайдете. Процес їхньої появи безперервний, і в нього вкладаються і виражаються всі сили нашого "села", у моєму конкретному випадку то праця моєї родини. Ось, я провела розслідування. Масло виглядає так.


Так виглядає майбутнє масло - молоко мусить вистоятися у три- та дволітрових банках.

Так виглядає наша корівка, яку майже не розгледіти, бо вона вся якась чорна - шУтя, так кажуть у мене дома. Це її молоко дає таке неповторне масло.

Ну а як виглядають Карпати ви мабуть і самі знаєте - ось тут корівка їсть траву, гірську траву навіть, тому смак молока сильно відрізняється від молока рівненського, наприклад, все через цю траву...



Якщо ви з села, ну або у вас там живуть бабуся чи дідусь, ви маєте приблизне уявлення про те, скільки праці вкладено в цей малий бутерброд. Якщо не маєте, то горе вам, бо ви просто не знаєте тоді ціну людського поту, натружених спин, мозолистих, загрубілих рук, і виходить, ніколи не зможете оцінити смак справжнього, домашнього масла.

Недавно до мене дійшло, що люди можуть діставати задоволення нечасто. І його ще буває два типи - духовне, чи моральне, і фізичне. І от якщо перше дістати відносно легко - подивитися гарний фільм, послухати Шопена, розв'язати задачку, поспілкуватися з друзями, тощо, то фізичного задоволення досягнути важче. Знаю, про що всі зразу подумали і так, це варіант :) Але виявляється, що коли ти справді смакуєш їжею, коли вона просто тане у роті, коли ти розтягуєш смак, коли вона пахне, в кінці кінців, ось тоді насолоджуєшся по-справжньому, по-людськи.

Це відкриття мене дуже вразило, і боюсь, не кожен мене зрозуміє, ну вже. Щиро бажаю, щоб ви якнайшвидше відкрили свій найсмачніший бутерброд і, знову пафос, смак його назавжди залишився у вас в серці.