Цей запис визначний за трьома причинами:
1. Останній запис першого місяця існування мого блогу, тобто майже "ювілейний"
2. Перший запис, який набуває космічних масштабів
3. Перший запис, який містить ВІДЕО :)
Два дні тому я дивилась один "космічний" фільм. Звісно всі ці кораблі, станції і прибульці виглядають дуже вражаюче. Мене, до речі, з дитинства тягнуло в космос. Пам'ятаю, до того, як я вирішила стати археологом, я хотіла бути астрологом, щиро вірячи в те, що це астронавт, тільки слово гарніше. Здається мені просто подобалися всі модні професії на букву "А".
І зараз, коли з мріями дитинства можна сміливо розпрощатися, мене все ще приваблюють космічні глибини. От я і висловила думку, що ми обов'язково доживемо до того дня, коли полетимо у далекі далі знайомитися із нашими сусідами, наприклад, з планети Макемаке (гарна назва :)
Я одразу ж потрапила під шквал заперечень, мовляв, нікуди я не полечу, технології розвиваються не настільки швидко, адже за останні 50 років особливого прогресу в цій галузі не спостерігається, а якщо хтось і полетить, то це буду не я бо, по-перше, не вистачить грошей, і по-друге, я страшно боюсь висоти. Одним словом, пічаль.
Та я все ж таки оптиміст і відчайдух ще той, так що ого-го, де я ще побуваю! А зараз, хочу представити вам відео, на яке, як завжди, натрапила випадково, і яке дуже гарно вписується в тематику даного запису.
Живе собі на Міжнародній космічній станції один канадець, Кріс Хедфілд. Заслуговує поваги не тільки тому, що, власне, полетів у космос і живе на МКС ось уже 4 місяці, а ще й тому, що займається там не тільки науковими дослідженнями, а й в певному роді просвітництвом. Маючи 700 000 фоловерів на Твітері, Кріс є найбільш соціально активним астронавтом в історії людства. Він, за допомогою своїх синів, створив цікавий медіапроект - будь-який школяр світу може поставити астронавту експериментальне питання, яке його цікавить, і Кріс з радістю і завзяттям на обрані питання відповідає шляхом прямої демонстрації відповіді, що транслюється в реальному часі.
У даному відео астронавт показує, що відбувається з мокрою ганчіркою, коли її викручують чи віджимають у космосі. Чесно кажучи, результат експерименту для мене був дещо несподіваним, все ж, дуже цікавим.
За кілька місяців Хедфілд провів з 15 дослідів у прямому ефірі. Він "плакав" у космосі, збирав пилюку, готував різноманітні "страви", голився і навіть стригся на МКС! Все, що він говорить і показує, він робить дуже просто, з гарним почуттям гумору. Одним словом, дуже мені симпатизує цей дядько.
А щодо польотів у космос - може не завтра, і може не я, але колись і кожен точно там побуває, це точно :)
