Мушу про неї написати, бо виявляється багато хто (і я в перших рядах, так би мовити) не має уявлення про те, що це за чудо-десерт і наскільки він у своїй простоті корисний і незвичайний для "дорослого" їдока.

Я звісно можу помилятися, але в моєму свідомому дитинстві яблучного пюре не було - якось мабуть не прийнято у нас яблука на пюре переводити. Пам'ятаю просто яблука, яблука перетерті з цукром, яблучне варення, пиріжки і пироги з яблуком і яблучний сік. Про те, що з яблук точно роблять пюре, я знаю з реклами дитячого харчування та з поличок супермаркетів - воно ще в таких маленьких баночках продається, дитячими порціями.

І уявіть собі моє здивування, коли на корсиканському курорті, під час вечері, на великому десертному столі я помічаю таку величезну миску, діаметром мабуть сантиметрів з 30, наповнену якоюсь коричнуватою кашею, і з таким великим черпаком, який прямо в цій каші стояв, як у густій сметані. І от він, справжній студентський дух: "Це ж кабачкова ікра! Надо брать!!!". А це виявилося яблучне пюре. 

У нашому ресторані його подавали два рази на день, вранці та ввечері, і ми, вперто не зважаючи на інші різноманітні тістечка, пудинги, шоколадні муси та тортики, вперто черпали собі яблучного пюре - таке от воно виявилося "заразне".

На наступний же по приїзді день я вирішила і собі спробувати того диво-десертику, тим більше що яблука у нас в холодильнику продукт незмінний і незамінний, а прочитавши декілька варіантів рецепту я прийшла до висновку що це має бути одна з найпростіших речей, які мені доводилося робити. І я не помилилась.

Найскладнішим особисто для мене виявилося почистити 1,2 кг яблук від шкірки, видалити серцевину та порізати їх. Ну, найнудніше, це точно.