Сьогодні маю гарний настрій. Я в принципі рідко маю не гарний настрій, просто інколи я буваю втомлена, як і всі, тому може здаватися, що я без настрою, хоча навіть коли у мене не має сил, настрій є все одно.

Сьогодні особливий день. Вірніше, особливим він був два роки тому, але сьогодні він не менш особливий. В народі кажуть, що сьогодні у мене "паперовий" ювілей (або картонний, якщо у Нідерландах, бавовняний, якщо у Німеччині, фарфоровий, якщо у США та шкіряний, якщо у Франції). У нас просто - паперовий.

Сьогодні мене чогось переповнюють емоції. Думаю, це того, що я знаходжусь саме там, де відбулася найважливіша подія у моєму житті. Подія, без сумніву значення якої перебільшити неможливо, бо, принаймні для мене, вона є свого роду апофеозом найвищого і найсвітлішого почуття, яке може пережити людина - звісно ж це кохання. 

Я сиджу під будинком, в якому виросла, і згадую. Два роки тому тут зібралися всі найдорожчі мені люди, без виключення. Тут були мої батьки, мої бабусі і дідусь, всі родичі, сусіди та друзі. Протягом всього тижня гості з'їжджалися звідусіль: Івано-Франківськ, Вінниця, Ізюм, Ніжин, Київ, Долина, Костопіль, Рівне, Миколаїів, Очаків, Гайсин, Бердичів, Хмельницький, Полтава, Львів, Москва - не впевнена, що згадала всіх. У всіх був надзвичайно піднесений настрій, адже привід для святкування був із тих, що бувають раз у житті. Весілля!!!

Я вийшла заміж 6-го серпня 2011-го. Здавалося б, зовсім вчора. І це було ... просто неймовірно! Знаю, що кожному здається, ніби його весілля було найкраще. Ну моє справді було таким. Почати хоча б з того, що воно тривало 3 дні (читай тиждень), або з того, що тільки у мене вдома було з'їдено 12 гусей, одне поросятко і Бог знає скільки було випито горілки і домашнього вина... Але ж насправді суть не в цьому. Я дуже добре пам'ятаю одне: посмішки. В ці дні два роки тому усюди мене оточували одні посмішки. І сльози, але в основному мої :)

І головна посмішка мого життя, яка, чесно сказати, стала такою задовго до 6-го серпня, це посмішка мого чоловіка. Я все переживала, що в цьому гаморі, в біганні, у поспіху весільного дня я геть загублюся в подіях і ніби випущу все основне, що відбувається навколо. І, як я і думала, я не пам'ятаю хто в що був одягнений, не пам'ятаю хто в яких конкурсах брав участь, не пам'ятаю більшості тостів, які звучали в той день, але я точно пам'ятаю, що була щаслива.

У мене все було найкраще. А особливо - гості. Люди, які нас оточували, створили такий настрій, таке свято, якого навіть я, а я бачила немало, не очікувала. І я до сьогоднішнього дня за це щиро вдячна. 

Але все ж... З самого ранку і до ранку наступного дня я бачила тільки одну посмішку. І очі. Я все думала, що одруження як процес буде дуже офіційним, і сприйметься нами або занадто серйозно, або навпаки не дуже. Думала, всі навколо будуть шуміти і я навіть не почую, що в мене питають, а якщо і почую, то точно не зрозумію. І, що б ви думали? Я чула і розуміла все. І це було якось неочікувано глобально. Любити і цінувати все життя, підтримувати і розуміти все життя, бути разом у хворобі та радості... Все життя. Коли мені казали ці слова, все навколо ніби завмерло, і я просто надзвичайно ясно уявляла все те, про що мені говорять, і просто щиро усвідомлювала що так, так, я згодна. І особливо приємно, і якось спокійно на душі ставало тоді, коли в очах свого чоловіка я бачила ті самі почуття, що відчувала сама. Ну може правда що у нього це було без сліз.  

Пройшло всього два роки з того дня, а почуваю я себе так само, як тоді. Звісно не кожного дня мене переповнюють якісь світлі почуття, бо побут і рутина беруть своє, але коли я, як сьогодні, поринаю у без перебільшення найщасливіші спогади свого життя і переживаю все заново, я щиро радію, я щиро ... щаслива.

Сьогодні мій чоловік не зі мною, хоча й близько. Він десь на кордоні з Румунією, в Карпатах, цілими днями ходить по горам, їсть чорниці і ночує в палатці. Але сьогодні він піднявся на якусь вершинку і зателефонував, і хоча вітав він мене не півгодни і далеко не словами класиків, я все одно плакала. Одруження не є простою формальністю, це не просто привід випити за здоров'я, затанцювати польку, зробити модну зачіску чи вдягнути нове плаття - це свято кохання, щирості, вірності та відданості. Раз і назавжди. 

І сьогодні я кохана.

Сьогодні я щаслива.