Так, любі мої, геть просто так, може того що натхнення прийшло, а може тому що чоловік забиравши дитинку на прогулянку "наказав" прийняти гарячу ванну, саме так я і пишу.
Так, любі мої, я - мама. Вже цілих три місяці!
Те, що я пишу, буде нецікаво читати людям зайнятим, втомленим і напрацьованим, буде скоріше за все ні до чого чоловікам, бо вони далекі від сентиментальності, а також нудно читати іншим мамам, бо вони і так це все знають. Та і пишу я, якщо на те пішло, не для когось там, а для себе, і ви не повірите, але це буде одна з перших речей, яку я за останні півроку роблю суто для себе. Одним словом, далі можете не читати :)
Моїй дитинці сьогодні три місяці виповнилося, і знаєте, так швидко час ще ніколи не минав, і взагалі, зараз як ніколи помітно, наскільки швидко той час плине, а разом з ним і життя проходить. Це сумно.
А ви знали, що за перші три місяці життя людина розвивається найактивніше, більше ніколи вона не буде так рости і так інтенсивно пожерати світ очима. Я кожен день прозріваю з того, наскільки вона уважно вивчає все, що її оточує, і як буквально кожного дня їй стає все цікавіше, їй хочеться все більшого. Вона у мене молодчинка, як і кожна дитина у своєї мами.
І от, ви можете запитати, як то воно, коли у тебе є дитина. Це цікаве питання. Я звісно відповідаю що це класно, або що це круто. І це так. Але насправді все набагато глибше. Особливо зараз, коли вона дивиться прямо у вічі, і ніби тебе читає. Інколи таке враження, що вона завжди коло тебе десь літала, бо вона тебе наскрізь бачить, знає всі твої сектретики. Інколи, коли їй дуже подобається пісенька, що я співаю, чи віршик, якого я всоте їй розказую, вона дивиться на мене як на якесь чудо, вона завмирає, широко відкриває оченята, широко посміхається, і тоді я почуваю себе справжньою зіркою, бо у мене найкраща аудиторія, яку тільки можна було бажати. Це моя донечка.
Бути матір'ю означає бути всім для дитинки, особливо поки вона така маленька. Може це і звучить дуже зухвало, але мені от так здається. Звісно це означає також закакані памперси і безсонні ночі, але одна лиш її посмішка варта тисячі тих памперсів і ночей. Це так.
До неї все було по-іншому. Так, ми раділи, подорожували, хворіли і сумували, зараз по суті також, але зовсім на новому рівні. Все не знала, як передати свої почуття, і от намалювала графік (не судіть строго, це проста схемка). Мені здається саме так себе почуває жінка до дитинки і з нею.
А саме неймовірне, як на мене, це сама ідея того, що зараз у тебе є людинка, яку ти народила, з якою проводиш 23 години на добу, яка є по суті твоя, але тільки на половину. Бо посміхається вона не як ти, і очі у неї скоріше не такі, як у тебе, і коли вона хмуриться, то нагадує зовсім не тебе, а того, кого ти любиш майже так само сильно, як і її, і саме її існування є результатом цієї неймовірної любові, і ось у цьому є щось чарівне.
Знаєте, вона перша і єдина в світі, хто є кровним родичем нам обом, і зараз ми як ніколи сім'я, бо нас пов'язує не просто минуле, і не просто почуття, нас пов'язує вона.
Вітаю з Днем народження нашу маленьку, хай буде здоровенька і щасливенька, і хай росте не так швидко, а то татко не встигає купувати об'єктиви і фотографувати :)
